ДНК вірусу гепатиту В у сироватці крові є найкращим маркером для моніторингу реплікації вірусу гепатиту В у печінці. Наведено дані щодо чутливості, специфічності та застосування стандартизованого аналізу гібридизації розчину для кількісного визначення ДНК вірусу гепатиту В у сироватці.
Ці результати свідчать про те HBV-ДНК сироватки крові є найнадійнішим маркером реплікації HBV і дозволяє припустити, що HBeAg/анти-HBe статус у HBV-ДНК-позитивних сироватках розрізняє два різних типи або фази хронічного гепатиту типу B.
Три основні серологічні маркери, які використовуються для визначення статусу інфекції HBV: поверхневий антиген гепатиту В (HBsAg), антитіла до поверхневого антигену гепатиту В (анти-HBs) і антитіла до корового антигену гепатиту В (анти-HBc) (Таблиця 1).
Анти-HBs: Наявність анти-HBs зазвичай інтерпретується як ознака одужання та імунітету від інфекції HBV. Анти-HBs також розвивається у людини, яка була успішно вакцинована проти гепатиту B.
HBV — це ДНК-вірус, який інфікує гепатоцити та розмножується через проміжну РНК. HBV — це невеликий вірус, який зберігається у вигляді епісомної ковалентно замкнутої кільцевої ДНК (cccDNA) у ядрі інфікованих клітин.
‐ IgM анти-HBc є специфічним маркером гострої інфекції ВГВ, зменшується та зникає через 32 тижні. – Загальний анти-HBc, переважно IgG анти-HBc, залишається позитивним протягом усього життя. Таким чином, загальний анти-HBc є маркером постінфекції.