Екстравазація сечі може призвести до надмірна грануляційна тканина в місці стоми з ризиком стриктури або, у важких випадках, розкриття стоми та відшарування навколишньої шкіри. У важких випадках може бути виправданим відведення сечі за допомогою цистостомічної трубки, поки стома заживає.
[2] Нелікований розрив сечового міхура може призвести до таких ускладнень, як перитоніт, важкий сепсис і фістули. Успішне лікування вимагає своєчасного обстеження, точного діагнозу та належного лікування на основі розташування та тяжкості розриву. У більшості пацієнтів нормалізується функція сечового міхура.
Забій сечового міхура є відносно доброякісним. Це самообмеження і не потребує специфічної терапії, за винятком відпочинку до зникнення гематурії. Тим не менш, це має залишатися діагнозом виключення. Постійна гематурія або незрозумілий біль внизу живота потребує подальшого обстеження.
У більшості випадків у пацієнтів з розривом сечового міхура є макрогематурія (77% до 100%). Інші симптоми розриву сечового міхура включають тазовий біль, біль внизу живота та утруднене сечовипускання. Важливо відзначити, що травма сечовивідних шляхів часто пов’язана з іншими травматичними ушкодженнями.
Симптоми екстравазації сечі різноманітні та можуть ускладнити процес діагностики. В огляді 21 дослідження найпоширенішим симптомом у 66 пацієнтів був біль у боці (56%), потім біль у спині (15%) та біль у нижній частині живота (13%) [11].