Метод Шмертмана обчислює осідання на основі даних про жорсткість шару або опору підшипника наконечника конуса, qв отримано в результаті тесту на проникнення конуса (CPT). Метод пропонує спрощений трикутний розподіл деформацій і відповідно обчислює осідання.
На основі рішення з використанням методу Шмертмана (1978) з використанням коефіцієнта впливу деформації з інтегруванням, осадка розраховується для кожного шару наступним чином: із загальним пружним осадженням: Si=0,916×1. 4x3425x5. 506×10-5=0,24183 фута = 2,88 дюйма.
Метод Шмертмана є на основі підсумку роботи над модельними та повномасштабними палями, представленими Ноттінгемом (1975). Одиничний опір стопи палі, rt, у піску та глині приймається рівним середньому опору конуса, qc.
Метод Шмертмана (1970) обчислює осідання на основі даних про жорсткість шару або опору підшипника наконечника конуса, qc, отриманого в результаті тесту на проникнення конуса (CPT). Метод передбачає спрощений трикутний розподіл деформацій і відповідно розраховує осадку.
Метод Шмертмана (Schmertmann 1970, Schmertmann et al. 1978) по суті є підхід на основі пружності зі значеннями модуля, отриманими з використанням qc і фактора впливу деформації Iz подано у вигляді спрощеної діаграми, зображеної на малюнку 1.
Метод Шмертмана (1970) є один з найбільш раціональних методів розрахунку осідань фундаментів у зернистих ґрунтахі широко використовується в усьому світі. Метод ґрунтується на факторі впливу деформації, який змінюється залежно від глибини. Шмертман та ін.