Осмольний розрив є різницею між виміряною та розрахованою осмоляльністю і є нормальним менше 10 мОсм/кг. Слід запідозрити вживання токсичного алкоголю у будь-якого пацієнта з метаболічним ацидозом і підвищеним аніонним і осмоляльним розривом. 27 січня 2014 р.
Осмолярний проміжок корисний для оцінки ризику потенційної присутності метанолу або етиленгліколю, коли вони недоступні. Осмолярна щілина є різниця між осмолярністю (виміряною в лабораторії) та осмолярністю, розрахованою на основі виміряних концентрацій розчинених речовин. Нормальний осмолярний розрив <10.
Осмольний розрив у ДКА є пояснюється метаболізмом бета-гідроксибутрату до ацетону за допомогою ацетоацетату. Ацетон, будучи електрохімічно неактивним, не змінює аніонний проміжок, але надає осмоляльність.
Вважається, що при лактоацидозі, розпад клітин призводить до вивільнення інших продуктів розпаду глікогену, які сприяють підвищенню осмолярної щілини. Цей внесок відносно незначний (як правило, призводить до осмолярного розриву менше 25 мОсмоль/кг), але його можна виявити.
Нормальним аніонним проміжком є менше 12 ммоль/л. Нормальний аніонний ацидоз може бути спричинений втратою бікарбонату та заміною хлоридом. Поширеною причиною цього є порушення шлунково-кишкового тракту, хоча гіперхлоремія внаслідок внутрішньовенного введення великих обсягів 0,9% хлориду натрію є загальновизнаною ятрогенною причиною ацидозу.
У клінічній практиці аніонний проміжок розраховується за допомогою трьох лабораторних значень (Na+, Cl- і HCO3-). [Іноді ви можете побачити альтернативне рівняння: Аніонний розрив = [Na+] + [K+] – [Cl-] – [HCO3-].