Позитивізм є філософська парадигма, яка зосереджена на онтологічній вірі в те, що реальність вимірна і охоплює лише те, що можна безпосередньо спостерігати (Лінкольн і Губа, 1985; Ташаккорі та ін., 2021).
Позитивізм – це філософська школа, яка дотримується цього усе справжнє знання або істинне за визначенням, або позитивне – означають апостериорні факти, отримані розумом і логікою з чуттєвого досвіду. Інші способи пізнання, такі як інтуїція, самоаналіз або релігійна віра, відкидаються або вважаються безглуздими.
Визначення позитивізму За своєю суттю позитивізм стверджує, що наші знання про реальність міцно вкорінені в спостережуваних і вимірюваних явищах, а не в абстрактних теоріях чи метафізичних спекуляціях.
Позитивізм – це термін, який використовується для опису підхід до вивчення суспільства, який спирається саме на наукові дані, такі як експерименти та статистика, щоб виявити справжню природу того, як функціонує суспільство.
Основним напрямком позитивістської теорії є природні причини злочинності. Біологічний, індивідуальний і соціологічний позитивізм стверджують, що на злочинність впливають фактори, які знаходяться поза контролем окремих осіб.
Позитивізм відноситься до філософського підходу, який спрямований на легітимізувати наукове вивчення організації людини в рамках соціальних наук. Він виступає за відкриття та оцінку загальних законів за допомогою теоретичної та емпіричної роботи.