Теорія функціоналу густини (ДПФ) є квантово-механічний (КМ) метод, який використовується в хімії та фізиці для розрахунку електронної структури атомів, молекул і твердих тіл. Він був дуже популярним у обчислювальній фізиці твердого тіла з 1970-х років.
Теорія функціоналу густини (ДПФ) є квантово-механічний метод атомістичного моделювання для обчислення різноманітних властивостей майже будь-якого виду атомної системи: молекули, кристали, поверхні та навіть електронні пристрої в поєднанні з нерівноважними функціями Гріна (NEGF).
Теорія функціонала густини є підхід до вивчення рівняння Шредінгера шляхом запису цікавих величин, таких як енергії, через густину частинок, а не через хвильову функцію. Це може значно спростити обчислення, особливо коли кількість частинок велика.
Теорія функціоналу густини (DFT) — це потужний обчислювальний метод, який широко використовується у фізиці, хімії та матеріалознавстві для вивчення електронної та ядерної структури систем багатьох тіл, включаючи атоми, молекули та конденсовані фази.
DFT є потужним інструментом для характеристики наноматеріалів, оскільки він може надати детальну інформацію про електронну структуру, геометрію, стабільність, реакційну здатність, магнетизм, оптичні та транспортні властивості наноматеріалів, а також їх взаємодію з іншими молекулами або поверхнями.
Ключові поняття та методи в ДПФ. Однією з основних концепцій у ДПФ є тестування на основі сканування. Ця техніка передбачає вставлення тригерів у конструкцію, що дозволяє послідовне переміщення тестових шаблонів у схему. З’єднавши ці тригери в ланцюг, всю схему можна сканувати та ефективно перевіряти.