Зокрема, фенотипові аналізи виміряти лікарську чутливість вірусу шляхом визначення концентрації препарату, який пригнічує реплікацію вірусу в культурі тканини. Недавній досвід показує, що інтерпретація фенотипів може бути складнішою, ніж вважалося спочатку.
Фенотиповий скринінг — це тип скринінгу, який використовується в біологічних дослідженнях і відкритті ліків для ідентифікації таких речовин, як малі молекули, пептиди або РНКі, які змінюють фенотип клітини або організму бажаним чином.
Генотипне тестування є кращим перед фенотиповим через нижчу вартість, швидший час виконання та більшу чутливість для виявлення суміші дикого типу та стійкого вірусу. Якщо АРТ відкладено, можна розглянути повторне тестування резистентності на початку терапії (CIII).
Проте в деяких ситуаціях стійкість може бути досягнута без будь-яких генетичних змін; це називається фенотиповою стійкістю. Неуспадкована стійкість пов’язана зі специфічними процесами, такими як ріст біоплівок, стаціонарна фаза росту або персистенція.
Проведено тестування на стійкість за допомогою зразка крові. Існує два види тестування на резистентність: генотипове та фенотипове. Тестування на резистентність використовується для вибору схеми лікування ВІЛ під час початку або зміни антиретровірусної терапії (АРТ).
Тестові приклади включають визначення анаеробного або аеробного росту, виявлення оксидази, каталази, індолу, коагулази, ферментації/окислення глюкози та визначення уреази. За потреби для впевненості застосовуються додаткові допоміжні методи біотипування.