Визначення – це твердження, яке визначає правильне застосування терміна або поняття. Визначене поняття іноді називають definiendum (те, що визначено), тоді як решта визначення називається definiens (те, що робить визначення).
Визначення складається з двох частин: definiendum і definiens. Definiendum — це термін, який потрібно визначити, тоді як definiens — це термін група слів або понять, що використовуються у визначенні, яке має те саме значення, що й дефінієндум.
щось, що визначає іменник. , множина de·fin·i·en·tia [dih-fin-ee-, en, -sh, uh, -shee-, uh]. щось, що визначає, особливо визначальна частина словникової статті. Логіка. вираз, у термінах якого інший може бути адекватно визначений.');})();(function(){window.jsl.dh('g-_sZsmECZ-EwbkP_b6umQs__22','
Наприклад, у визначенні «холостяк» означає «неодружений чоловік», слово «холостяк» є визначенням, а «неодружений чоловік» є визначенням.
Існує п'ять основних цілей визначення: збільшити словниковий запас, усунути двозначність, зменшити нечіткість, пояснити теоретично та вплинути на ставлення. Виділяють також п’ять типів визначень: умовні, лексичні, уточнюючі, теоретичні та спонукальні.
термін, в логіці, суб’єкт або предикат категоричної пропозиції (q.v.) або твердження. Так Арістотель використав грецьке слово horos («межа»), мабуть, за аналогією між термінами пропорції та термінами силогізму.