При синдромі Стерджа-Вебера найбільш типовою рентгенологічною ознакою є серпігінозні звивини у скронево-потиличній області (1-4). Ці кальцинати є локалізуються в корі головного мозку і виглядають як криволінійні трамвайні щільності, що слідують за мозковими звивинами.
Повідомлялося про звивисті кальцифікати, пов’язані як з гнійним, так і з вірусним енцефалітом. Вважається, що гранулематозний менінгіт, спричинений розривом дермоїдної або епідермоїдної кісти, холестерину в рідині.
Периваскулярні кальцинати в головному мозку утворюються у відповідь на різноманітні інсульти. Хоча багато хто вважає доброякісними, ці відкладення фосфату кальцію або «камені в мозку» можуть стати великими та пов’язані з неврологічними симптомами, які варіюються від судом до симптомів паркінсонізму.
Первинна сімейна кальцифікація мозку спричинена мутації в одному з кількох генів. Найбільш часто мутований ген називається SLC20A2, і на нього припадає приблизно 40 відсотків випадків, за ним йде ген PDGFRB, який мутує приблизно в 10 відсотках випадків.
Кальцифікація головного мозку (BC) — це неспецифічна нейропатологія, яка часто пов’язана з різними хронічними та гострими розладами головного мозку, включаючи синдром Дауна, хворобу тільця Леві, хворобу Альцгеймера, хворобу Паркінсона, судинну деменцію, пухлини головного мозку та різні ендокринологічні захворювання (Oliveira, 2011).
Кальциноз (відкладення кристалів гідроксиапатиту та фосфату кальцію) у позаклітинному матриксі дерми та підшкірної клітковини є частим проявом системних аутоімунних ревматичних захворювань у дорослих та дітей, зокрема системна склеродермія, дерматоміозит, змішане захворювання сполучної тканини та …