Згідно з теорією суб’єктивної очікуваної корисності, метою людських дій є пошук задоволення та уникнення болю. У прийнятті рішень люди будуть прагнути максимізувати задоволення (позитивна корисність) і мінімізувати біль (негативна корисність).
Згідно з теорією суб’єктивної очікуваної корисності, люди з більшою ймовірністю виберуть варіант, який максимізувати (мінімізувати) позитивні (негативні) результати їх відповіді (Shanteau & Pingenot, 2009).
Теорія очікуваної корисності визначається як теорія прийняття рішень, у якій раціональний вибір робиться на основі максимізації очікуваної «корисності» результату, враховуючи як об’єктивні, так і суб’єктивні ймовірності, особливо в ситуаціях, пов’язаних із невизначеністю.
Використовується суб'єктивна корисність щоб «з’ясувати» цінність будь-якого даного об’єктивного результату для конкретної особи. Коротше кажучи, корисність — це значення, яке особа надає певному результату.
Це означає, що воно є відносним і відрізняється від особи до людини, місця до місця та часу до часу. Це нестандартно, і кожна людина отримає різний рівень задоволення (корисності) від споживання того самого товару.
Відповідно до теорії суб'єктивної очікуваної корисності, мета людської діяльності є шукати задоволення і уникати болю. Приймаючи рішення, люди будуть прагнути максимізувати задоволення (позитивна корисність) і мінімізувати біль (негативна корисність).