Є зорові образи, слухові образи, нюхові образи та тактильні образи у вірші. У першій строфі поет використовує образ кольорового слайда, піднесеного до світла. Після цього він використовує образи вулика, миші, темної кімнати та водних лиж у наступних строфах.
Найпоширенішим визначенням образності є будь-яка частина вірша чи іншого літературного твору, яка звертається до почуттів (зір, звук, смак, дотик і нюх) таким чином, щоб створити для читачів яскраву та емоційно резонансну картину.
У «Вступі до поезії» Біллі Коллінз використовує уособлення, метафори та дикція щоб продемонструвати, що поезія часто втрачає частину своєї радості, коли її надмірно аналізують на предмет її значення. Коллінз використовує персоніфікацію, щоб показати глибину та видовищність вірша.
Зображення- «Прохолодні цегляні доріжки та сад, що рясніє півоніями», «засніжена хата». Образна мова- Автор порівнює небо зі скляним прес-пап’є, «більшим куполом блакитно-білим». У кінці вірша йдеться про те, що ти визволяєш людей від холодної зими в тепла весна.
Зображення: У рядках 31-32 Коллінз каже: «Ось тіло, що дихає, і серце, що б’ється, сильні ноги, кістки та зуби». Він використовує образи, щоб представити все, що мати дає своїй дитині.. Алюзія: у другій строфі Коллінз згадує історію французьких романістів як порівняння зі своїм власним спогадом.
Зображення використовують яскраву й образну мову, щоб залучити почуття та зобразити об’єкт, людину, сцену чи почуття. П'ять типів зображень (зорові, слухові, нюхові, тактильні та смакові) пов’язані з п’ятьма відчуттями. Письменники використовують образи, щоб створити особливий чуттєвий досвід, який читачі можуть уявити та сприйняти.