На відміну від традиційних баз даних, просторові бази даних було розширено для підтримки типів просторових даних і запитів, що дозволяє користувачам виконувати просторові транзакції та використовувати переваги розташування, близькості та топології.
Просторовий аналіз передбачає використання просторових даних для визначення закономірностей, зв’язків і тенденцій. Для керування базою геоданих потрібне спеціальне програмне забезпечення, наприклад ESRI, тоді як традиційною базою даних можна керувати за допомогою різних програмних інструментів.
Приклади є обчислення відстаней, об’єднання або перетину об’єктів і обчислення властивостей об’єктів, таких як площі багатокутників. Геопросторові дані є важливою підмножиною просторових даних, що стосуються даних, які описують розташування на поверхні Землі.
Підсумовуючи різницю між реляційною та нереляційною базами даних: реляційні бази даних зберігають дані в рядках і стовпцях, як електронні таблиці, тоді як нереляційні бази даних не зберігають дані, використовуючи модель зберігання (одну з чотирьох), яка найкраще підходить для типу даних, які він зберігає.
ГІС містить не карти чи зображення, а базу даних. Концепція бази даних є центральною для ГІС і є основною відмінністю між ГІС та системами креслення чи комп’ютерного картографування, які створюють лише якісні графічні результати. Усі сучасні геоінформаційні системи містять систему керування базами даних.
Архітектура просторової бази даних відрізняється від стандартної реляційної СУБД не тільки тим він може обробляти геометричні дані та керувати проекціями, але також завдяки наявності більшого набору команд, які розширюють стандартну мову SQL (обчислення відстані, буфери, накладення, перетворення між координатами …