Прискорення темпу (швидкість музики) може свідчити про погоню або важке дихання наляканого персонажа. Уповільнення ритму може вказувати на приховуване зло або завмирання серцебиття. Використання нерівного ритму часто натякає на те, що щось не в порядку або з-під контролю. Повернення рівномірного ритму допомагає зняти напругу.
Спробуйте такі треки «В залі гірського короля» Едварда Ґріга або «Lux Aeterna» Клінта Менселла для кінематографічного відчуття. Крім того, такі твори, як «Трубчасті дзвони» Майка Олдфілда або тема «Щелепи» Джона Вільямса, є знаковими варіантами для створення напруги.
Повторювані удари Це може змусити глядачів почуватися на межі, коли вони почують пісню. Інша техніка полягає в тому, що повторюється повторюваний ритм, а потім раптово його вилучається, що може змусити глядачів почуватися неспокійно. Страшно дивитися на сцену, де звучить музика, а ти раптом нічого не чуєш, що додає напруги.
Напружена музика часто характеризується напружені та драматичні звуки, які створюють відчуття очікування та тривоги.
Музика, яка чергується тихо-голосно-тихо, як так звана «Симфонія-сюрприз» Йозефа Гайдна намагався створити напругу через варіацію динаміки. Акцент на музичному акценті — це засіб формування напруги й очікування, який можна побачити в хеві-металі, який був типовим для Стравінського.