Стратегія реформ, запроваджена в Індії в липні 1991 р., являла собою суміш макроекономічна стабілізація та структурна перебудова. Він керувався короткостроковими та довгостроковими цілями. У короткостроковій перспективі стабілізація була необхідною для відновлення рівноваги платіжного балансу та контролю над інфляцією.
Економічні реформи були запроваджені в 1991 році для швидшого та кращого економічного зростання. Він був ініційований урядом Нарасімхи Рао з метою підвищення довіри людей до індійської економіки.
У 1991 році Індійська економіка зіткнулася з економічною кризою через проблему платіжного балансу. Уряд Індії вирішив відкрити індійську економіку та зробити її ринковою. Індія зосередилася на лібералізації, приватизації та глобалізації, що поклало початок економічному розвитку Індії.
Ці реформи включали зниження імпортних тарифів, дерегуляція ринків і зниження податків, що призвело до збільшення іноземних інвестицій та високих темпів економічного зростання. З 1992 по 2005 рік іноземні інвестиції зросли на 316,9%, а ВВП Індії зріс з 266 мільярдів доларів у 1991 році до 2,3 трильйона доларів у 2018 році.
Цілі нової економічної політики (НЕП 1991 р.) Метою НЕПу 1991 р. було знизити темпи інфляції та створити адекватні іноземні грошові резерви для підвищення темпів економічного зростання. Головна мета полягає в тому, щоб занурити індійську економіку на арену «глобалізації» та забезпечити їй новий напрямок на ринку.