Суть притчі зрозуміла. Ті, хто відмовляються від Бога, але згодом покаються і підкоряться, як перший син, підуть у царство. І вони увійдуть перед тими, хто каже так, але не слухається Бога, як другий син. (Справді, лідери взагалі не прийдуть, якщо не покаються.) 4 вересня 2011 р.
Ми критикуємо корупцію в церкві та державі та очікуємо, що наші лідери будуть робити те, що вони говорять. Ми хочемо цього і в собі. Ісус у цій історії ніби погоджується з тим, що ми не завжди добровільно робимо.
І все, чого тільки попросите в молитві з вірою, отримаєте. Урок тут сила молитви. Цю обітницю слід читати відповідно до інших слів Святого Письма про молитву. Ми не можемо вирвати цей вірш із контексту й припустити, що ми можемо отримати все, про що просимо у Бога.
Ісус, порівнюючи релігійних лідерів із другим сином, каже, що навіть збирачі податків і повії, які повірили Іванові Хрестителю й покаялися, увійдуть у Царство Боже раніше за цих важливих і могутніх релігійних людей.
Притча встановлює порівняння двох синів. Той, хто каже, що зробить те, що просить його батько, але не робить, і той, хто каже, що не буде, але робить. Кожній людині, яка чує цю притчу, порівняння допомагає (змушує) поставити запитання: хто я?
У Євангелії від Матвія 21 Ісус розповідає притчу про двох синів. Один відмовляється працювати у винограднику свого батька, але пізніше кається і служить своєму батькові; другий каже, що він виконає роботу, але в кінцевому підсумку не виконує її.